Земні дарунки
В безтурботному дозвіллідень проходить… і
Райські яблука дозрілірвеш без страху-каяття.
Знехотя губами ловишягід китицю вабкуі напоєм яблуковим(що в тоненькому струмку)спрагу втолюєш палку.
Хто там копієм скородитьперелоговий шпильок,урожайно йому вродитькарлючиння та пісок.
Він, дивак, того не знає,що вже простору немає:все з усього випливає,час спростовано давно.
Є дозвілля і
Світ — немов діжа порожня,а розчина в ньому — ти,і з тобою все тотожне:порошина кожна — ти;сонце, зорі і світи —ти!
Все постало з твого лона,тим-то щедро користаймедом, сонцем, виногроном;повзай поповзом, літай,деревом рости розлого,падай каменем згори,глянь, по всіх-усіх дорогах —світ несе тобі дари:вовчі ягоди, крушину,синій камінь, блекоту,печерицю світло-синю,невимовну гіркоту.
Рівне, гостре, кругле, гнуте,всі відтінки, кольори,повні пригорщі цикути —не замислюйся, бери!***
Павло Мовчан
Other author posts
Осінній пейзаж з вороном
Дощик-шепотун, поторкаючи листя,викрапував думку про вічне та тлінне,про те, що і небо від давності трісло,що все проминуще, лиш хмари постійні Заслухані в мову його миротворчу,дерева ронили жарке оперіння,лиш ворон сидів на вершечку дозорчо:...
“І вустюки занозяться в зіниці”
І вустюки занозяться в зіниці,суха солома очі розрива,занурюєшся в себе, як в криницю,де рідина застигла нежива Не від щедрот природи,а від злиднівпереінакшується зміст твого Та ні набутків, ані втрат не видно —спустошилась скарбниця<br ...
Птаха
Маркіянові В с т у Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним
Дзеркала
На обрії хмари, мов сходи в безкрає,і очі по них піднялись у зеніт,кого все шукаю, кого видивляю І поглядом гострим розколюю лід…— Ой, тату, — уголос боюся покликать,злипаються губи, та й голос Мандрівка далека, і відстань велика,вві сні...
