Стилет чи стилос? – не збагнув.
Вагаються трагічні терези.
Не кинувши у глиб надійний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Там дивний ліс зітхає
І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,
Співа трава, ніким ще не зім’ята,
І вабить сном солодких таємниць,
Там зачарують гіпнотичні
Під пестощі золототілих
А тут – жаха набряклий вітром обрій:
Привабить, зрадить, і віддасть воді.
Та тільки тут веселий галас бою
Розгоном бур і божевіллям хвиль.
Безмежжя!
Зачарований тобою,
Пливу в тебе!
В твій п’яний синій хміль!
