Стилет чи стилос

Стилет чи стилос? – не збагнув.

Вагаються трагічні терези.

Не кинувши у глиб надійний якор,

Пливу й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає

І весь дзвенить од гімнів п’яних птиць,

Співа трава, ніким ще не зім’ята,

І вабить сном солодких таємниць,

Там зачарують гіпнотичні

Під пестощі золототілих

А тут – жаха набряклий вітром обрій:

Привабить, зрадить, і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою

Розгоном бур і божевіллям хвиль.

Безмежжя!

Зачарований тобою,

Пливу в тебе!

В твій п’яний синій хміль!