Оженився стильний Боба, взяв дівульку Жанну.
Через місяць він признався слюсарю Івану:— Бачу, брате, що женитьба — діло нешутєйне.
Сумніваюсь, що на світі щастя є сімейне.— Щастя є! — сміється слюсар. — Це я добре знаю.
Я собі сімейне щастя ясно уявляю.
Це таке, як бочка з дьогтем.
В неї для
Зверху влито меду трохи, так, не більше банки.
Меду вистачить на місяць, може, на півроку,
А вже далі з чистим дьогтем матимеш мороку.— Ех, — зітхнув нещасний Боба, — дорогий браточку.
Значить, я не з того боку відкупорив бочку…
