Ти виходила з моря гола,
Нікого ж не було надовкола,
Тільки явір стояв на скелі,
І дивився, немов Ботічеллі,
На лона твойого диво,
Що його ти
Закривала рукою…
Записав це в соїй уяві.
Ти пішла собі, але
Яворові взялись горіти!
Посипалась листва
На небесні високі полотна,
І з’явився твій образ, богине,
В тому злоті, що з вітром лине.***
