1 min read
Слушать

Віддзеркалення “Спрозорилась шкіра”

Спрозорилась шкіра, обтягнута часом,личина із воску тонка — аж дзвенить,поштиво ламається голос у страсі:а що, як снувальна перерветься нить?

Чого ж нам боятись?

Чи ж нами набутежиття, до якого причетні зірки?

Чи ж наші імення, як попіл роздуті,могли б рубцюватись на м’язах ріки?

Оцій лиховщині, йменованій віком,оцій батьківщині, де випало жить,судилось помножить відлуння настільки,щоб ім’я єдине на всіх розділить.

Зіниці єдині, вуста — однозвукі,холодного воску густа течія.

І вище свідомості підняті руки:обпечена сонцем долоня — моя?

Оце ж бо і є твоє власне боління, —піднісшись над страхом, свій біль не впізнатьй, зірвавши химерну личину старіння,на скалки, як люстро криве, розтоптать.***

0
0
20
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Расставание
Героическая Тула
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+