Вечірня пісня

За вікнами день холоне,

У вікнах — перші

Замкни у моїх

Ненависть свою і гнів.

Зложи на мої

Каміння жорстоких днів,

І срібло свого

Мені поклади до ніг.

Щоб легке, розкуте

Співало, як вільний птах,

Щоб ти, найміцніший, сперся,

Спочив на моїх устах.

А я поцілунком теплим,

М’яким, мов дитячний сміх,

Згашу полум’яне

В очах і думках твоїх.

Та завтра, коли

Проріже перша сурма

В задимлений, чорний

Зберу я тебе сама.

Не візьмеш плачу з собою

Я плакати буду пізніш!

Тобі ж подарую зброю:

Цілунок гострий як ніж.

Щоб мав ти в залізнім свисті

Для крику і для мовчань

Уста рішучі як вистріл,

Тверді як лезо меча.