Є.
П.
Поцілуєш, різко і суворо,
А в очах — морозяна блакить,
А в очах — розриви і
Ет, не нам, товаришу, любить!
Ще зіниці тугою
І сухі тривого.
Скоростріли мовкнуть, перегріті,
І кіннота лаву
В ухах досі ще
Дзвін копит і скреготи землі…. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хай дарують: в нашіх
Наші хижі, спрагнені шаблі.
