Нізащо не зруйнуй ту мить єдину
Порив якої в небо віднесе
Кохати варто тільки ту людину
Яка заповнить сенсом все пусте
І час, і люди, і життя як диво
Коли побачиш в погляді німім
Безхмарне небо, а у нім так щиро
Видніють сліди ніжності й обійм
І ти не плач, колись усі пробачать
Вся пристрасть й сльози швидко відійдуть
Кохай не тіло , в душі вічна вдача
Лиш так любов жива –тіла помруть
Ти думай й знай, що розум творить диво,
Але люби і двері відкривай
Життя і світ –не тільки ти людино
Ти інших серце, ціну й мудрість знай
І в дощ, і в сніг, в жаркі й морозні миті
Ти не зруйнуєш істини намет.
Тільки у того всі шляхи відкриті,
У кого серце з розумом –дует.
