Вже спалюється день на вугіль ночі,росою вечір трави з попелу полоще,і ляк, мов свердел, твоє серце точіть,і місяць тіні згублені полошить.
Самітний друже, мов у ночі пояс,ти в таємничість світу оповитий.
В цей вечір весняний ходи зо мноюв корчмі на місяці горілку пити.1931
