Сонце, немов розбите серце,
Що дивиться і усміхається.
Погано, а ти радій,
Страждай, але мовчи,
Йди своєю дорогою.
Зла не чини, але й добро роби
Пробачай, люби, молись!
Душу заспокой.
Серце моє, не плач!
Знаю, як болить.
Ніхто не цінить.
Забудь, викинь...
Життя проходить!
©Альбіна Діденко
2012
Редактор - Орлова Лора Яківна
P.S. Зараз мені 26 років, а тоді в 2012 році було 17 літ, і
цей період вже пророкував мені, моє майбутнє,
зараз теперішнє життя. Таке відчуття дивне...
перенаповнене. Особливо про "забудь та викинь",
і справді чудова відповідь. Минуле ніколи не
помиляється. Дякуючи собі ж.
