1 мин
Слушать(AI)Поетові-лауреатові
Як ми втішалися малі,
Коли в роки
Борець заїжджий брав з
І рвав угору мідні кулі!
Що той борець вдававсь до гри,
Не помічав ніхто в народі
Бо на плечах росли бугри,
Неначе гарбузи в городі.
Та згодом взнали: кулі
Ми вдень продерлись за
Були всередині
І навіть дзеленчали
Поет!
Помазано
Тебе в палацах урядових.
Та я продерся в грубий том
Поза лаштунки рим чудових.
Є слів холодні
І є метафоричні м’язи;
Є припасовані рядки,
Де фраза тулиться до фрази.
І є ціна твого вінця:
Творіння на сторінці кожній
Мов кулі клоуна-борця,
Які всередині порожні.,
Мордовія
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Череп Святослава
Коли понад Дніпром вляглася І з тихих плавнів потягнуло сном, Князь печенігів марнославний Підніс важкого келиха з вином
Моєму народові
Народе рідний, степова стихіє, Безхитрісна, довірлива душа Чому тебе, святого гречкосія, Так часто Божа ласка полиша
Без одежды
Он шел по правой стороне, а я — по левой Он был никто, а я же — королевой Шагали вместе мы с попутным ветром Потом пересеклись… За горизонтом где-то…
Самотність
Від мук земних себе не відокремлю, Допоки Світло не здолає тьму Та мушу визнати: планету Ненавиджу, буває, мов тюрму