1 min read
Слушать(AI)Мордовська кутя
Ніч зменшилась,
А день почав зростати.
Освячую тебе,
Фантазіє людська!
Та мить і є Дитя,
Якого Божа
Із хмар звільняє,
Мов із сповитка.
Дитина — Світло.
Час з людським обличчям,
Це правда Всесвіту
І я вклоняюсь їй.
Ми сядемо за стіл
Христа звеличим.
І не одна
Впаде з–під сивих вій.
Кутя з перловки.
І по склянці чаю,
Скупий Багатий Вечір.
А
Я серед
Бога помічаю:
Він із розширених
Росте.
Дитя сміється,
Сонячно сміється.
Бажає
Щастя й талану.
А понад
Гайвороння в’ється,
І сніг
Нам на сивину.
Ми мовчки молимось.
Ми Бога кличем.
Тріщать
В сніговій імлі.
О час земний!
Чи ти з людським обличчям?
Чи є ще добрі
На землі?.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вузлик на пам’ять
Помруть чи ні римовані рядки Істотно, Та не цим піклуюсь нині: Чим стану я, коли мої
День який людство не забуде
Боже Ти є в небесах чи немає Вийшовши в поле, молюсь, як завжди, Силі, що землю в долонях тримає
Реабілітований
1Не будіть його, Хай під явором спочива В нього вчилися наші батьки, Як помножити два на два
Моє царювання
Караюся змалку: чому я такий Навчитися б те говорити, що треба, Заради домівки, де хлібець легкий, Де падає манна з ласкавого неба