Відносність часу

Чим ширший ніг твоїх рухливий сажень,

Чим важчі справи ляжуть на плече,

Чим більше зустрічей, подій та вражень

Тим повільніше час земний тече.

Я знаю, друзі: певне, вам здається,

Що монотонність робить довшим

Четвертий рік в неволі серце б’ється,

А ніби вчора я полишив вас.

Тюрма холодна, темна

Пресує дні, мов сіно у тюки.

Бо час — це тільки послідовність діянь.

Немає діянь

І стоять роки.

Секунда, впавши, обізветься дзвінко

Та гасне в скронях той уявний звук.

І пам’яті незаймана

Лишилась біла з дня твоїх розлук.

Чекаючи повернення додому,

Ти впевненість у серці підігрів,

Що світ такий, як двадцять років тому

Ніхто не вмер, ніхто не постарів.

І диво дивне: обминають

Не тільки пам’ять, а й чоло твоє.

Ти все іще позбавлений мороки,

Якої людям старість завдає.

Тобі ще справжня старість невідома.

Твій дім для тебе — заповідна твердь.

І ось ти вдома.

Ти нарешті вдома!

Та на

Вже чекає смерть.