Пророк

З

Духовним присмерком

Гнітився я, йдучи один.

І з Серафимом

Зустрівся в плинності годин.

Ступили крок, ступили другий,

І наші погляди сплелись.

І я упав.

Жалі і

До нього з серця потяглись.

На глум, на сором, на огуддя,

Ввіп’явшись в груддя кам’яне,

Я рік йому:

Брехав я людям,

Тож покарай тепер мене!

Убий мене.

Мій дух дме далі:

Гадючий дух гадючих сил.

На почесті і на

Сумління серця покосив,

Спали мене!

У серці голо!

Я жив, як бубон, день у день,

І чорним, не своїм

Я спопеляв серця

І я замовк.

З кущів

Густі вітри повз нас шугали.

І раптом віщі дві

З його очей в мої упали.

Губами вічними, —аж млосне,

Він до моїх сліпих припав,

І мій язик

Згорів, як лист, як віск, розтав.

Він рік мені:

Повстань, пророче!

Твоя настала вже пора.

Творись в людей у дні і

Глаголом правди і добра”.1964

0
0
163
Give Award

Вінграновський Микола

Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+