Волинські буколіки

У луках гра сумна сопілок.

Хіба пашня зросла безсило?

Чи між пшеничних, житніх пільвродились колоси сліпі?

Чи корінь вітер-сонце сушить?

Чи не справдився сон пастуший —багатство золотих черед,розшитий ременем намет,чемерка бита та наоплічі сплетений аркан з коноплі?

Або вода знесла шувар,і млин, і села в хижий яр?

У луках гра сумна сопілок.

Не хмарилось і не горіло,і хліб зернистий не поліг,і вершиться вежасто стіг.

По сіль, мабуть, ідуть підводичи десятину — княжий поділвезуть до двору й до церков.

Були жнива і будуть знов.

Чорнозем споконвіку родить.

І світ — мов гончара розводи,немов квітник з-перед вікна.

Чому сопілок гра сумна?