1 мин
Слушать(AI)Липневий туман
Туман, наче спогад про воду високу,здійнявсь вище гаю, село затопив:і тонуть відвільглі і звуки, і кроки,і перепел спраглий туману напивсь.
Виходять зі стін, мов роздвоєні, тіні,і бризкають в очі росою вони;
І в ніч переходить година вечірня,і зірка спалахує світлом сумним.
То, може, вікно засвітилось летючечи іскра у небо з багаття знялась?
Донизу я глянув з високої кручі,—ось тут за півхвилі обрушився час.
І все, що позаду, те тоне в тумані,а поруч — рухлива безодня німа,і шпилечка світла, прорізавшись, в’яне,хоч погляд погаслий вона підійма.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
“Повсюди сліди мовчання і всюди привід для слова”
Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова:ув оці — дерево, у вусі — пташка, а в пальцях — глина Долучайтеся до творення всього сущого Замикай пташку в насінину, в шкаралупі викохуй деревоі розмикай пальці — тече глина, а в ній — о...
4 Квіти
1 Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
Проступаючі малюнки
Він горілиць лежав, розплющений повітрям,за межами очей закруглювався світ,і від тепла, що в тілі, западина гранітнарозширювалась, глибла поволі, наче А під вагою тіла стискалося коріння,і карлючки торішні, прошилюючи спину,торкалися болюче н...
Світ
Маркіянові В с т у Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним