Хомут
Возив мужик на
Жидів цілу
Назад йому
Везти одну
Як на збитки
Сура уродлива!..
Молоденька і тлустенька,
Сама
Підсів мужик до жидівки,
Жарти починає.
А жидівка, псяча віра,
Чортом поглядяє.
Відсувається
Нічого
Почекай же, псяча віро,
Сама мусиш
Їде собі помаленьку:
Чорний ліс синіє!..
Ще далеко до коршомки,
А вже
Смерклось добре, кругом темно,
Середина
Да куди я, — мужик каже,
Поїду у
Звернув набік, з воза злазить,
Коня
Що то? герсти… ночувати?..”
Жидівка питає.
Як згадала Сура вовка,
Живцем помирає.
А мужик собі байдуже
Коня
Випрягає, вклав до воза,
Сам лягає
Положився й
Суруню
Кинув хомут за корчами,
За лици
Що потягне — шелесь-шелесь!
Сура
Далі каже:
Чоловічку,
Голубе мій, брате!
Візьми мене, чоловічку,
Коло себе
Та що вже, — мужик каже,
Робити з тобою!..
Забирай свої манатки,
Лягай ізо
Лягла Сура коло
Стало ніби тихо!..
Далі знов межи
Шелепає лихо!..
Аж під свиту
Сура
Мужикові того й треба
І сам
Кинув лици, обняв Суру,
Мацає увсюди!..
Стали в Сури
Підійматись груди!..
Обнімає мужик
А Сура
Спустив руку до спідниці
Сура як не
Піднімає
Спідниці в
А небога — ані слова
Розкладає
Крешить мужик жидівочку,
Справи
А жидівка щораз
Йому
Накрешився, не
Так і
Його Сура і руками,
Й ногами
Лежить мужик, не
М’яко
Відпочив, як на перині,
Та й почав
Ти думаєш, що ми
Тут межи вовками?..
То мій хомут так
Помежи
То хомут був?..
Ох які
Розумнії люди!..
Ану, ну, нехай,
Іванцю,
Іще хомут буде!..”
Руданський Степан
Other author posts
Треба всюди приятеля мати
Прийшла в церкву стара баба, Свічок накупила; Де була яка ікона, Всюди поліпила
Циган з хроном
З копійкою По ярмарку І купив би, може, що, Та все не знаходить
Гей бики!
Та гей, бики Чого ж ви стали Чи поле страшно заросло Чи лемеша іржа поїла
Невинний Мошко
Куди, Мошку, так На війну А чого ж то пізно