1 min read
Слушать(AI)Молитва за душі топільниць
Ми — зводники дівчат, коханці перемовні,ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,за тих, що нас поїли дурманом любовним,за наших жертв молімось, нещасливі душі!
На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень,і сонце тут холодне, мов загаслий камінь.
Танечниці підводні, наші давні сестри,дельфінів обіймають мертвими руками.
О ти, що стелиш море зорями і мохом,у небо не бери дівчат з цвітучих мушель,зійшли найбільшу ласку — забуття усього,в коралі заміни топільниць білі душі!17 грудня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ранній вітер
Крилатий вітер, дужий вітер,що зорі, листя й ластівки несе,сп’яняє серце Ех, летітив зелений квітень, в синь пісень Піднявся день, мов олень з кручі,ніч відплила, мов корабель Крилатий вітер і пахучий,мов дзенькіт сріблених шабель
Косовиця
Немов брусок, гострить скінчивши,косар за пояс сонце вклав Аж день розкрився ширше й глибше,як він засукував рукав Слова співучих сіножатейпокошені до строф лягли Вже труд натхненний і крилатийскінчився, й піт з чола зітри
Голос моря з Ярослава Врхліцького
З Ярослава Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них реве,
Шлюб
За тло — блакить В ній щиглі і кларнети Схилився явір над водою Коніі кругле сонце золотим браслетомзаплетене у кучері левконій
