Конвалія

Росла в гаю

Під дубом високим,

Захищалась від

Під віттям широким.

Та недовго

Конвалія біла,

І їй рука

Віку вкоротила.

Ой понесли

У високу залу,

Понесла її з

Панночка до балу.

Ой на балі

Музиченька грає,

Конвалії та

Бідне серце крає.

То ж панночка в

Вальсі закрутилась,

А в конвалії

Пов’яла, схилилась.

Промовила

Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,

Друже мій

Та й замовкла.

Панночка

Тую квіточку

Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,

Колись

Згадать тую конвалію,

Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,

Будеш

Та по балах у

Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,

Що так любить дуже,

Тебе, квіточку зів’ялу,

Залишить

Волинь, ]