·
1 min read
Слушать

Бачити дал

Навіть коли стоятимеш поряд із ними,

Будеш самотній, як пасажир на вокзалі.

Кожен, відтак, пустелю свою нестиме –

Через життя до смерті, і трохи далі.

Мури зруйнує часом, ліси здиміють,

Першими завше падають самі вперті.

Зрештою, всі поводяться, як уміють,

Жоден не хоче бачити далі смерті.

Так зазирнути далі свого кохання

Буде несила – наче тебе розкреше.

Кожного разу думаєш, що востаннє.

Кожного разу думаєш, як уперше.

Буде по тобі вічність чи порожнеча,

Марно гадати – стежки несповідимі.

І височінь лелеча, й земля чернеча

Сходяться через тебе – нерозділимі.

Так серед ночі схопишся і не знаєш,

Що то калатає в грудях – життя чи потому.

Скільки відпущено, більше собі не вкраєш.

Ранок займається, наче тобі одному.

0
0
42
Give Award

Елена Касьян

Стихи Елены Касьян. Поэт, писатель, автор-исполнитель, лауреат множества фестивалей авторской песни, в том числе Грушинского (2009). Автор стихо…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Героическая Тула
Суррогатное псевдоматеринство
Цветок поражения
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+