А на душі уже шар пилюки...(відповідь)


А \"ЖЕКи\" наші скоро пустять тепло

І підігріють тобі підлогу, любцю

Та тільки знаю, що не зігріє воно

Твоє до божевілля згублене серце

Не пустить жар у кров твою, вічно студену

Та знову засидишся над віршами, у нічку сюю темну

Ковтаєш трави?

Нібито помагають?

Кого ти травиш?

Я ж тебе вічність знаю.

Забудь про рОки недовговічні наші,

Забудь про вроки-

Це тільки діти фальші

Забудь про силу,

її давно немає

Чи чуєш , мила?

Тут тільки ми страждаєм.

Театр цей був лиш на одну дію

І його соло уже відспівало,

Та тільки збережи оту надію,

Яку у серці з болем ти плекала

Не вір ти людям: там є тільки зради, а ти ...Ти варта кращої розради

Тут не Митуса я,

й далеко не Костенко,

Та віра не слабка

Моя в твоє серденько

Як хочеш, сяду поруч

І порахую плитку,

Як хочеш буду сволоч,

Яка так чинить гидко

Я буду завжди тут

Хоч може і не поряд

Це є не мій статут,

А своєрідна сповідь

Я замету весь пил,

що впав на твою душу

Й наберу в Бога сил,

тебе їх взяти змушу

Ти чуєш, моя мила?

Чи, може, вуха затулила?

Так не поможе, люба

Я тут!

Навіть якщо на серці дика студа...

Вы можете поставить посту от 1 до 50 лайков!
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий