Марко гроші позичає — голубом туркоче,
А позичить — зволікає, віддавать не хоче.
Раз його один знайомий здибав та й питає:— Ти коли повернеш гроші?
Рік уже минає.
Марко зсунув капелюха, схожого на миску.— Зараз, — каже, — подивлюся, чи ти є у списку.
Взяв блокнотик, посміхнувся і сказав ласкаво:— Є у списку, не хвилюйся, поверну, їй-право.
Через рік знайомий Марка знов зустрів у парку.— Ти коли повернеш гроші?
Май же совість,
Марку!
Хитрий Марко крутить носом, схожим на редиску.— Зараз, — каже, — подивлюся, чи ти є у списку.— Це ганьба, — скипів знайомий. — Що ти за людина?
В тебе совісті лишилась хоч одна краплина?
Марко гордо подивився і у боки взявся:— Ти чого це розходився?
Що ти розкричався?
І додав, під носа ткнувши ручку-самописку:— Ще раз тявкнеш — бідний будеш.
Викреслю зі списку!
