1 min read
Слушать(AI)У трамваї
У трамваї повно.— Что ви за народ?
Впереді слободно, проході вперод!
Ти чево, чувішка, прьося на носок?
Опупєла, что лі?
В головє пєсок?
Нікакіх пойнятій об культуре нєт.
Убєрі свой локоть, он же как шкілєт.
Дама в полосатом, топай вєсєлєй!
Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.
Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!
Здєсь тєбє невдобно?
Єздяй у таксі.
Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!
Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.
Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?
Я же тібя спрашую руським язиком!
Так, бува, в трамваї здоровань гука.
А у нього мова, чуєте, яка?
І, либонь, гадає лобуряка той,
Що російську знає так, як Лев Толстой.
Павло Глазовий
Стихи Павло Глазовия. (30 августа 1922 — 29 октября 2004) — советский и украинский поэт-юморист и сатирик. Автор стихов: Невинна душа, Слонячий
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Зозуля
Злий, сердитий з полювання повернувся зять Теща зразу ж причепилась і давай пилять:— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я Є у тебе жінка, діти В тебе є сім’я
Тіснота
З німецького Серед залу у музеї, світлим склом прикрите, Стоїть ліжко старовинне, дуже знамените Гід пояснює туристам: — Дами і панове
Допитливий син
— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон — Відчепися, я не знаю, — каже Филимон — Чуєш, тату, ще спитаю Що таке аукціон
Вередлива дівчина
В драматичному театрі — блиск і красота Кучерявого студента дівчина пита:— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки Сидимо тут біля люстри, наче павуки Звідсіля я бачу сцену, наче з літака…