Павзи
Після кількох днів щастяякому не міг дати назви
Знов почуваю радість муки радість злощастя.
Трамвай досяг мене ніби нічого,
Ніби усе по-старому, нібинічого не сталось, в собі хороню я словаще не сказані мною і в погляді серцямого я ховаю всі павзи.
А тепер сиджу домай не можу в думках розібраться.
Після кількох днів
Не курив — сьогодні п’ятийдень — і зараз я закурююпершу папіросу.
Упрохала вона не куритьпоки пройде у мене бронхіт.
Гей, розчиняйте всі вікна, хай увірвесь угруди вогкістьтуману, хай покриють, осріблять серцемоє передранішні роси
Смерті холодній я шлю найпривітніше слово —хай буде їй мій останній останній привіт.
Після кількох днів щастя ниюча павза.
Знову дні туги, розпачу хвилі болючі —найбільш їх люблю я.
Буде так тоскно.
Буду по місту блукать.
А не серці прикра
В осінніх муках блукать… Люблю,
Її люблю… Блукання
Тугу, муку люблю я.8.
XI. 1916.
Владивосток
Семенко Михайль
Other author posts
Риси гір
Обведені смужками мені подобаються рисихінських Витворені зломи верхогір і падань Літом я пригадую вони похожі на килимз тигрових А повітря пахне іноді як ладан
Поезійка розчарування
Я розчаровуюсь у своєму смичку І потім — мені бракує трілер Я опізнивсь і конаю в своєму кутку, Я конаю і вже для своїх мрій — вмер
Я “Я — жертва погасаючого світу”
Я — жертва погасаючого світу Я — поранений звір Можливо, що прибув на І кинув довкола зневажливий зір
Завтра
Годі Ви бачили жовтий плакат Все пережите лишається насподі, Запалюється Завтра без жалів і страт
