Не так тії вороги,
Як добрії люди
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату.
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе
Без ворогів можна в
Як-небудь прожити.
А ці добрі
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не
Друга половина 1848,
Косарал]
