Голуб’ята

В санаторії зустрілись Сидір і Варвара.

Покохались, полюбились, як голубів пара.

Він підтоптаний добряче, а вона — ще дівка.

В нього лисина, а в неї — в кучерях голівка.

Він шептав їй: — Не боюся ні людей, ні суду.

До кінця тебе,

Варюсю, я кохати буду.

А вона аж умлівала, дивлячись на нього.— До кінця любити будеш?

Тобто до якого?

Він як голуб до голубки, припадав до дівки:— Ясно, серце, до якого.

До кінця путівки.