1 min read
Слушать(AI)Гора Жовтих Лілій
Скажи — ти не забула гору Жовтих
І до болю зелену полонину?
Коли перебули найпоетичнішу з
І клялись кохати до загину?
Сонце, сонце, небо, бухти, бухточки, далі
Ми ж цілий світ у той мент осягнули!
І квіти — великі, жовті, безумні — збирали,
І все минуле, і все майбутнє — забули, забули.27.
VI. 1917.
Владивосток
Семенко Михайль
Стихи Семенко Михайля. (31 декабря 1892 — 23 октября 1937) — украинский советский поэт, основоположник и теоретик украинского футуризма. Автор с
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Улиці
Улиці залюднені, трамваї стрійні, З очей таємних шовкові Снуються в душу, де плями мрійні, Де тепло гріють зустрічні думки
Я сам
Ви розумієте — Я не можу спать Ви знаєте — Я ночі не сплю
Мій спектр
Мій спектр має зелену сіру жовту Я проходив трьома Увечері знайду коли рух Свої всі скарби
Серце рветься
Лягає сум і серце б’ється, Згадаю як літа старі Пусти — і зразу понесеться, Куди — не знаю, а
