У чистім полі, в полі на роздоллі,де колосочки проти сонця жмуряться,
Вернигора,
Вернивода й Вернидуб —три велетні —зібралися та й журяться.— Ми велетні, ми велетні, ми велетні.
Ми телепні, ми телепні, ми телепні!
І сила ж є, і серце не мізерне,і сто віків ні вмерти, ні заснути, —все вернем, вернем, вернем, вернем!
А вже пора було й перевернути.
