Біга, як курка з
Куд-куд-кудак! куд-куд-кудак!
Яєчко я знесла гарненьке:
Нехай іде та дивиться усяк,
Яке воно у мене чепурненьке.
Куд-куд-кудак! сюди ідіть!»
Так Глиняста з хліва кричить.
Рід курячий на те
Із бур’янів,
Із
Збирається, щоб курчине
Побачити, сокоче й сокотить,
Аж зирк — тут Ластівка сидить,
На сонечку моторна чепуриться,
На диво ж те й не думає
А ти сидиш?
Оце!..
Чом не летиш дивитись на яйце?
Ти глянь — яке!» —
Та годі сокотіти!
Говорить
Чого ще там глядіти?
Хіба вже я не бачила яєць?
Сама несла й виводила я
І вам скажу я навпростець:
Ви галас любите
Із кожного яйця
І дивом робите його,
Мо’в річ зробили превелику,
Яєць же на світі без ліку,
Бо яйця кожен птах собі несе,
І найдурніший зробить се».
Омельку, братіку! от як тебе почую,
Як кажеш про свої великії
Так і згадаю Курку навісную,
Що і вона своє яйце знесла…1896
