Найтонша ватра не згасапід небесами,немов тримає небесау тьмі над намилише вона.
Одним одна.
Тому й тримає.
І є печаль, і є вина,й злоби немає.
Але нема і добротиі вже не буде.
Бо ватра ця із темнотине вскочить в груди.
І не розпалить більше нас,ми с-славно гаснем,бо ж був і в нас Великий Князь,був Сонцем Ясним.
Затонко, ватерко, гориш.
Заостро, фрілко.
Стримиш у грудях ніби ніж —в моїх замілко.
