Стёб для мого товариша Serhiya Kolyada та проекту "Жлоб - Жлобство - Жлобізм"
- Тату, а чому ти мені не купиш айфона, як у дітей у бурсі?
Каже мені моя маленька квітонька донька.
-Ти шо ЖЛОБ?
- Досі ми ще будемо їздити із села на своїх двох, з мішками на горбу?
- Робиш тут робиш, з ранку до ночі.
- А сусід з другої, Василь, осісё вже, дивись, авто "СЛАВУТУ" узяли у кредiта на сім років.
- Ти ж не спроможний мати джіпа з рогами як у СНІЖАНИ МУХАРСЬКОЇ.
- Та й не спроможний за двадцять років жінку повести до кіна.
- А водиш тіко до метра, де я эскалаторів боюся,
- Та до Борщагівського ринку, ціни на картоплю дивитись.
- А ще не так давно, ти ж мене любив,
- На восьме березня подарунки дарив.
- Пам`ятаеш?
- Як же ж менi було приємно, коли ти приніс менi сто грамів цукерок КОРіВКА,
- Але я чомусь тодi зразу подумала, шо у домі хтось вмер.
- А отой новий пакет з кольоровим горобцем,
- Ти ще казав шо тобі його із самої Франції привезли, шоб я на Дніпро з ним ходила.
- Я його берегла,
- Прала.
- Носила тіко на свята.
- А потім такий у Ашані на касі побачила.
- Бо ти ЖЛОБ, ЖЛОБ.
Каже мені моя люба дружина.
Кондуктор у тролейбусі, по дорозі на роботу, чи мужик чи баба, кричить гвалт:
- Такі молоді,
- Iнваліди,
- Поробили собі корочки,
- Ніхто за проїзд платити не хоче.
- Бо усі ЖЛОБИ ...
Шєф на роботі, той що полюбляє носити жилетки, у день получки, з лукавою посмішкою на своёму лиці, яка блещить у нього від щирої любові до нашого українського сала, мені каже:
- Шо з грошима робити будеш?
- Ти шо ЖЛОБ?
- А коли мені таракану шо з ними, з ціми сльозами робити, якщо за них нiчого не можна купити?
- Напевно я ЖЛОБ!?
