В дитячому будинку.

Збентежено глянула в очі.Стиснуло у гру́дях...

Що за мана́, так підступно , до мене прийшла?

Душа в тих очах - побита вся,зранена,в пруттях.

І все ж ,яка безмежна , у них глибина.

Ще й сміється до мене беззубо.По-справжньому щиро.

І ручки тендітні відверто , що-раз , простяга.

Присяду на мить.Бліда - почуттів не хватило,

погляне крізь душу оце ,миловидне , дитя.

Малюнки показує , фото , потріпані сукні

І б"ється у скронях моїх неприхований гнів

Як мало їм т��еба , отим матерям , для розлуки ...

Лиш триста страшних,із пам"яті вирваних днів .

Я очі , прикрию рукою , заплакані знов ...

В серцях обійму я плечики милі дитячі.

Так страшно зробилось. Ну хто ж її дасть ту любов?

Душа так болить!!! У струпах неначе.

Колись , в інший час , колихатиму я немовля , -

Найріднішу свою ,найдорожчу кровинку.

І в пам""яті знову спливе те худе дитя ,

покинуте ""зозулею""...В дитячому будинку.