При березі
Вода в ставку блищала запитально:навіщо ліс згущає клейкоту?
Дерева відбивались не дзеркально,а нурилися листям в
Рибалка в дно впирався головою,сорочку жабуринням зеленив,і покліпом малюнок цей стирався,розпечені кипіли
І хмара підіймалася хвиляста,на міріади крапель розкладавсьі ліс, і хмари, й дзеркало скалчасте,дрібнилось зриме, розпадався
У спогадах теж сталості немає,міста на краплі розбира туман,миттєвостей летючих люта зграяроздзьобує, кров випиває з
Від світла позосталась біла кістка,з вокзальних літер височився зміст,і пам’ять запізніла, наче звістка,не впізнавала проминулих літ.
Тут табір був — суцільні дні та ночі,і вежі, і доглядники, й
Стоячу воду не пронурять очі,не вирине забуте з пустоти.
Мов головою вперся в мул холодний,і дзеркало скипає, як окріп.
На вигук озивається безодня,і берег витікає із-під стіп…***
Павло Мовчан
Другие работы автора
З висоти дерева З циклу «Гоголівські читання»
З циклу Гоголівські Торішні трави впали на поліж,та вже зелений натяк на появутепла — скорузлість протина, як ніж,і обіцяє спалахи буйнаві Ось джерельцем проклюнувся любець,і, задихаючись, хапає сонце брунька,переповзає грядку корін...
“Ні змістом образу ні висотою звуку”
Ні змістом образу, ні висотою звукатебе не визначить, не вичитать зі слів,кут розімкнути, розломивши руки,зір розчахнути широчінню О про-сто-ро-бла-га-бла-ки-бо-лю-ча…самовагома… ніби пух кульбаб…на видноколі в дзеркалах летючих,в лелечих збл...
Одного весняного дня
Віщове дерево гуде дрімотно зранку,розхильчасті гілки щось креслять нечітке,і пада тінь від них на стіл, на чаю склянку,де солодко тремтять березові листки Та це ж сьогодні день ясних світлонародин:по білому біжать червоні птиці дня,і хмара, ...
“Мене цієї ночі вмерло так багато”
Мене цієї ночі вмерло так багато,так, ніби мову я раптово втратив,забув усі імення та слова,а на обличчі виросла трава Мені приснилось те, що було явним:ти була з іншим у моєму травні,ім’ям чужим ти кликала мене,і дерево дзвеніло крижане,і си...
