Мій шлях

На шлях я вийшла ранньою

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрівався на шляху зо мною,

Того я щирий серденьком

Самій не довго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті».

На шлях я вийшла ранньою

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрівався на шляху зо мною,

Того я щирий серденьком вітала:

Непевна путь, мій друже, в нас обох,

Ходи!

Шлях певний швидше знайдем вдвох.

Ох, довгий шлях сей, тяжко йти по йому,

Найтяжчий для того, хто одинокий!

Та не сама я на шляху тяжкому,

Я не сама мандрую в світ

Самій не довго збитися з путі,

Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю;

Та не шукайте в них пророчої науки,

Ні, голосу я гучного не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки,

Скажу я:

Разом плачмо, брате

З його плачем я спів з’єднаю свій,

Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.

Коли ж на довгому шляху

Мені почути співи гучні, вільні,

В моїй душі для них луна знайдеться.

Сховаю я тоді журбу

І пісні вільної жалем не отрую.

Коли я погляд свій на небо зводжу,

Нових зірок на йому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю

Крізь чорні хмари вглядіти бажаю,

Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ

Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий,

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

Коли кому замріють тії зорі,

І він їх привітає гімном вільним,

Хоч не побачу я нічого у просторі,

Не назову співця я божевільним.

Бо часом ясний промінь

Не видно через порох шляховий…[22 травня 1890]