Отак як зроду потаємно з тилу

Отак, як зроду, потаємно, з тилу,

Усіх міщан ощирені

Ненавидять в мені мою скажену силу,

Ненавиджу я слабкості свої.

І скільки їх!

Я зіткана з печалі.

Для ближніх знято тисячі свитин.

Коліна преклонивши, як Почаїв,

Стоїть душа перед усім святим.

Дзижчать і жалять міріади версій.

Ну що ж, нехай.

Я сильна, навіть зла.

Я знаю: слабкість — це одна з диверсій.

А я ще в диверсантах не була.