Вiдкрий менi колу

И тут он явится.

К тебе.

Не раз станцевавшей на людских сердцах,

давно позабывшей о расе, гендере, поле.

Читаешь стихи, словно одна в диком поле

со своим «Кохай всупереч долі». [UA]

Але навіщо?

Порушуєш собою тишу.

Зараз в залі, потім — у нього вдома.

Крапка.

Крапка.

Крапка.

Але домалюєш кому.

Бо так робиш завжди: себе віддавши,

кажеш «На цьому досить».

Але хтось, як на зло,

знову на каву

запросить.

Відмовиш. Абстрагуєшся. Дзвінок у двері.

Скільки віршів про нього вже на папері?

І знову

із всіх твоїх крапок, мила, виходить — кома.

То ж, будь ласка, якщо прийшов,

хоча б відкрий мені колу.