Я дочекаюсь тебе!

Людмилі Б. присвячується…

Кицюня, ти просиш не підганять,

Та серце більше не може чекать.

Щодня воно тебе хоче кохать,

А душа одну-єдину бажать!

Знаю, твоїх не уникну образ,

Разом ніяк не уявиш ще нас.

І лиш єдине говориш щораз:

“Ну зачекай! Ще прийде наш час.”

А серце те розуміть не бажає,

Тому що, точно воно-то знає,

Що і твоє мене вже кохає.

Та рішення чомусь не приймає.

Чому ж ніяк не покличеш мене?

Адже твоє серце скучає одне.

Кохання ж ніколи не омине!

Ти не бійся – я не зраджу тебе!

23.09.10

© Тарасенко Віктор