Присмаком гіркого полину
Пахли зорі у вечірнім небі...
Погляд твій сказав мені : "Не треба.
Не порушуй словом тишину".
Між дерев, закутаних у ніч
Пряла осінь думи в павутину...
Серце стук спинило на хвилину
І розбилось, як коштовна річ.
Кидало то в холод, ато в жар.
Сил нема світ за очі тікати...
Паморозь чаклує біля хати :
Із жоржин сріблить собі вівтар.
Дихає у спину листопад,
Осінь золота повільно тане...
І тобі не сказане зів'яне,
Як зів'яв беззахисний наш сад.
26.08.2014р.