1 мин
Слушать(AI)“Я роздягнув тебе в уяві”
Я роздягнув тебе в уяві,
І вивів голу на
Як діти, колоски
До тебе бігли віддаля.
Твоє чоло було безхмарне,
Як свічки лик при поклятьбі,
І вибігали з гаю сарни,
Аби вклонитися тобі.
Горнулися до тебе зела,
Дерева, квіти і хліба,
Ласкава ти була й весела,
Як в сонці річка голуба.
До тебе линули зозулі,
І зграї сивих солов’їх,
Так ніби десь в літа
Ти понароджувала їх.
І вся природа
В тобі впізнала божество,
А ти ішла наготна й боса,
Як зірка в небі на Різдво.
І лащились, немов холопи,
До тебе лиси і
І залишали твої
В слідах криваві колючки.***
Дмитро Павличко
Стихи Дмитро Павличко. Дмитрий Васильевич Павлы́чко (укр. Дмитро́ Васи́льович Павли́чко; род. 28 сентября 1929) — украинский поэт, переводчик, л
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
“Я пригорнувсь до тебе”
Я пригорнувсь до Серцем і небесами, Плечима пагорбів І доріг поясами
На руїні
Палац Дудаєва — в руїні Радій же, кам’яна Москво, Будуй палати і святині, Звеличуй імперське
Джохар Дудаєв
Він народився у вагоні, В тюремнім темнім ешелоні, Що віз народ його в Сибір Йому на маминому
Свято
Нарешті вийшла з пуп’янків листва, Ростуть чеченські прапори зелені; Москва (бійці в гарячці та в Жде гостей на травневі торжества