Вербель
Ось бубон ранку — кругле сонцедо маршу будить вояків.
Лопочуть верблі по казармах,весна тріпочеться, мов спів,весна тріпочеться, мов птах,у клітці сірих коридорів,і день накреслює свій шляхна мапі неба.
Гаснуть зорі,мов очі втомлених коханок.
Ось кленів ряд в стобарвній зливі.
Весни пожежа підпалила ранок —і знову день окрилений,і знову день п’янливий.
Вітри на кленах грають,мов на мідних трубах,вітри світанку сурмачі.
Дівчатам млосно, болісно і любо,в обіймах мліють, ячучи.
Пробудяться, розкриють тьмяні очі,почувши верблі, верблі вояків.
Це верблі весняні, це верблі у маршрут,та серце схвилював цей спів,нагадуючи верблі смерті.
Слова коханців юних і палких,слова, мов гроші, пристрастю протерті,німіють.
Все ж такижиття кипучого нікому не зв’язати!
І кидає весна слова команди,прикази радісні й крилатінестримних перемог, осяяних оман.
Стоїть казарма чорним кубом,дуднить під кроками майдан,і ранок б’є у сонця бубон…22 лютого 1935
Антонич Богдан-Ігор
Other author posts
Ярмарок
Мій брат — кравець хлоп’ячих мрій,зішив з землею небо Горять хустки у крамарів,немов стобарвний гребінь Співають теслі, бубни б’ють Розкрию таємницю:червоне сонце продаютьна ярмарку в Горлицях
Елегія про перстень молодості
Розсунулись, мов карти стіни,угору стеля поплила,і вікна згасли в синій тіні,найближчі речі вкрила мла Так ява стала сном Уже не стеля, лиш глибінь,уже не стіни — далечіньі, наче іскри в тиші сплячій,далекі, недосяжні в мряці,дзвінкі, мі...
Ліс
Навчися лісової мовиіз книги лисів та сарнят Виходить місяць до дібровиписать елегії на пнях Струмки полощуть срібло тиші,в росі купається трава Хай найпростіші з всіх словау книзі лісу ніч напише
Народини ідеї
За вікнами пливе ніч тиха,та тиша сутінками диха,сидить в кімнаті при столі,десь, мов сичі, сичать жалі,далекий шепіт лине в вуха,далека далеч давить духа Ступає сумнів сном поволіта стукає тихцем до волі Глухий глузливий глум, пихаголки...