Чайка Бога

Колискова
не розмова
Плаче знову
як на морі
Тиша мовить
лети з дому
То уже твоя
В'ЯЗНИЦЯ
Сонце косить
в серці послід
Вітер чхає
на коліна
Я знаходжу
спільну мову
Тільки з Богом
без дозволу
Людський осуд
страшний вогонь
не дарує Сонцю
С Т О Г І Н
Скільки болю
та бездомно
Розцвітає в вогні
О С І Н Ь
Полохливо ріжуть
О Ч І
Я розкрию свої крила
та як чайка крикну:
"Г о д і"
Віднайду у морі
В Е Н И
Слізьми нарахую
К Р О К И
Божих шляхів
у безодні
Віддячу щасливим
Сонцем.
©Альбіна Діденко
19.07.22.
Обожнюю писати на українській мові.
Обожнюю писати на російській мові.
Обожнюю бути вільною від Осуду.
Обожнюю бути із Богом.
Без дозволу.
Обожнюю цю чудову Істину.
Альбина
Другие работы автора
Проблема
- Помолишься за меня ? - Так я же не люблю тебя. - И я. - Себя ?
Пристанище семи ветров (книга)
"Вообще же удивительная вещь - сердце человека, и такие оно в себе сокровенности и глубины скрывает, что ты и сам порой не ведаешь, что имеешь в сердце своем." Ну и снова здравствуйте ! Читаю книгу от Дарины Гнатко с интересным названием…
Моё Клеймо
Я беженка. Кричу. Себе. Внутри.
Детская Ножка
Суббота. День завоза. Новых (поношенных!) вещей. Однозначно, я иду туда.