Святий музей

Двісті літ стояла церква та й музеєм стала,

Щоб публіка по квиточках її оглядала.

Зайшла баба до музею, цілує ікони,

Відважує на всі боки низенькі поклони.

Біля виходу картину вгледіла

Й давай на ній цілувати бородиту пику.

А ізбоку хтось промовив:— Це вже бабі

Кого ж то ви цілуєте?

То ж Распутін Гришка.

Баба швидко повернулась, глянула лукаво:— А ти мені не указуй, бо я маю право.

Тепер уже таке врем’я свободне настало,

Що цілує хто де хоче і кого попало.