Зайди в цю вуличку,
І поклонися низько.
Це так далеко від біди,
Та ні — це дуже близько.
Не чути гуркоту гармат,
Що б’ють в чеченські мури,
Та чути, як московський
Стріляє в скронь Петлюри.
Не чуть, як тисне на
Той, що не має пальця,
Та чути знов останній
Євгена Коновальця.
Не чути, як горить Бамут,
Як стогнуть бетеери,
Та чути, як в землі десь
Пульсує кров Бандери.
Життя як смерть, і плач як сміх
Така в нас доля мила.
Ця вулиця згадає всіх,
Кого Москва забила.
І не заб’ють її з
Хахлацькі недотепи;
Вона знайде гроби й
Виговського й Мазепи.
Вона в Прибалтиці пройде,
Зачепить білоруса,
Вона згадає — хто і
Вбив Литвина і Стуса.
Вона промчить, як маґістраль,
Через міста і весі,
І стане сонцем ця
В кавказькім піднебессі.
Торкнеться до морів і зір,
До падолів облудства;
Вона пройде через Сибір,
Через Голгофу людства.
Вона ще зробить
Через Базар і
І зажада за все од
Стражденної покути.
Вона планету оббіжить,
Зітхне в бігу від болю;
Хто вмер за волю — буде жить,
Умре — хто вбив за волю!***P.
S.
О
А
Вельмишановний Михайле Юрійовичу!
Нема в мене ближчої і дорожчої душі в російській поезії, як Ви.
Тому пишу Вам цього листа в надії, що між усіма людьми на світі, незалежно від того, коли вони жили, існує нерозгаданий містичний зв’язок.
Вулиця Джохара Дудаєва у Львові носила Ваше ім’я.
Чи мали Ви з цього якесь радісне відчуття, сказати годі, але я знаю достеменно, що Вашим ім’ям користувалися колонізатори, бажання яких полягало в русифікації України.
Не сумніваюся в тому, що міська рада Львова, перейменовуючи вулицю, не мала на меті принизити Вас, навпаки, батьки міста хотіли підкреслити, що в безсмертному імені й подвижницькому повстанні Джохара Дудаєва знову явив себе Ваш повстанський, ґеніальний дух, спрямований проти “страны рабов”, яка намагається зберегти побудовану і на Вашій крові імперію.
Ваша творчість — це ж є частина боротьби кавказьких народів за свою державницьку свободу.
Я переконаний, що та Росія, яку представляєте Ви, постає і постане із неймовірних страждань.
Вона не претендуватиме на чужі території, на світове панування, а прийде, як рівна до рівних, до народів світу, і Ваше ім’я не служитиме більше імперській політиці, воно засвітиться на багатьох вулицях планети не як реклама “немытой России”, а як честь і совість умитого серця такої дорогої Вам російської землі.
З поклонами до
Дмитро Павличко***