2 мин
Слушать

Співець

Амвросію

Ой, чого, молодий співець, зажурився,

Головою жалко на гуслі схилився?

Ой, чого молодий співець не співає,

А чи гласу більше до пісень не має?

Нащо собі марно жалю завдавати,

Нащо свої красні літа загубляти!

Сидить, як ізмерзлий, із ранку до ночі,

Облив слізоньками понурії очі:— Чи тобі із літом розлучаться жалко?

Та ще тільки в полі забриніла травка!

Чи тебе не приймає своя родина,

Чи зрадила тебе твоя женшина?— Немає в мене роду, ані женшини,

Один сиротина, як в полі билина!

Ох, тим молодий співець не співає,

Що рідная мова, як свічка, сконає!

Ох, тий той співець та й гуслі не б’є,

Що його слухати ніхто не іде:

Ох, матінко моя, нене старая,

Задавила тебе вже земля сирая.

Будяк на могилі почав червоніти,

А нікому було рожі посадити.

Ох, піду я, піду на тую могилу,

А де мою матір давно схоронили!

Ох, піду до Дніпра, на гору високу,

Піду подивлюся на степ широкий.

У старому Дніпрові вода леліє,

А по степу-долині ковиль сивіє,

А скрізь по ковилі свистун-вітер віє!

Та припав співець до землі головою,

Покотились слізки із очей рікою!— Ох, нене моя, ти рідная мати,

Чи нам, тебе, рідна, уже не видати?

Уставай із землі діток приглядати;

Вони плачуть, б’ються: вони твої діти!— Нехай плачуть, б’ються: вони увіймуться.

Тим що увіймуться, не хочу прогнуться!

0
0
47
Подарок

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Бодхисатва
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.