Український Ґарик. Надія.
Ще, бува, і співаю, і мрію.
Та від суму стискається серце.
Скоро згасне остання надія,
І засохне життєве озерце.
Ще, бува, і співаю, і мрію.
Та від суму стискається серце.
Скоро згасне остання надія,
І засохне життєве озерце.
...Замріявсь, і мрії cпитали мої:Чи схожа комаха на літеру "Ї" ??
І відповідь впевнену дали мені:
Це ж глянути як. Або ""так!"", або -- ""ні!"".
Філолога вмінь і освіти не маю,
Не маю таланту і хисту.
Тому моїм віршикам не вистачає
Силабо-тонічного змісту.
Ми голодніші є, та жвАвіші —Переженем країни дальні.
У нас і дУрні геніальніші,
Й гуманніші кати безжальні.
По мотивам І. Губермана
Природа має свій архів для бідолах
(і на усе ж одна Господня воля),
і розставляє всіх по стелажах:
чим більше розуму, тим є сумніша доля.
По мотивам І. Губермана
Вожді Росії з висоти
високі славлять ідеали,
і знов зовуть вперед іти,
а де перед, так знов збрехали.
Навчився цінувати кожну мить.
А чим мені зайнятися, не знаю.
Піти на хутір, щоб метеликів ловить? —
Так там давно вже вільних місць немає.
За мотивами І. Губермана
Край чудес, ледь розумно початий,
де нема суєти верхоглядства:
від ідей, непорочно зачатих,
Якщо серцем відчуваєш,Що вогонь в душі погас,
Сил, щоб втриматись, не маєш —
Вже тобі пора до нас!
Пішли в минуле всі надії,
Всі сподівання, світлі мрії.
З життям надії не збігаються —
Не так стається, як гадається.
За мотивами І. Губермана
Боюся, що нОва обману звістка
замкне своє коло (чи круг),
і будемо знову ми сіно їсти
Все горе з пам’яті зітру
І у гріхах своїх покаюсь.
Вже добре знаю, що помру,
Та все ніяк не дочекаюсь.