·
2 мин
Слушать

Розбита, розбещена...

Розбита, розбещена, кимось забута

Несе на плечах непосильний тягар.

І хай вона дещо часом і розкута -

Для хворих душею вона, мов нектар.

Не знає ні віри, ні правди з роками,

Та й гордості в неї давно вже нема.

Вона до нестями забита ногами,

Та все ж попри муки таки ще жива.

І хай буде клітка із золота й срібла -

Не буде насильно там жити вона,

Загине пташині в не волі подібно.

З підбитим крилом, та злетить в небеса.

Не можна її ні продать ні купити,

Ні обмін вчинити чи вкрасти. Дарма.

Де Бог поселив - там навічно їй жити.

Вона для душі,мов з каміння стіна.

Її можуть бачити навіть незрячі,

Німі заговорять. Та тільки шкода,

Що інколи ті, хто здорові, не бачать,

Бо віри й надії в серцях їх нема.

0
0
299
Подарок
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.