На золотих парусах

Красуня задумана

Золоті паруси нап’яла.

І сонце променем

Мене протяло, мов стріла.

Із прекрасним на серці болем,

Із осколком у серці

Я на кряж по камінню

Лісом іду багряним.

Заберусь на саму вершину,

Подивлюся — відомо куди!

Немов невгамовному сину.

Я серцю скажу: лети!

Крізь осінь оцю золотаву,

Через кряжів гірських

Лети у мою державу,

В молодий мій стомовний світ.

І спитається осінь: хто

По горах стрімких та

Пролітає, прострілений сонцем,

На моїх золотих парусах?

О вересня 1945 р.,

Балатон