Мій шпиталь

Abyssum abyssus invocat!

Ruysbroek AdmirabillisБезодня смерти і безодняжиття спіткались на межі,а на лезі її сьогоднізнова нап”ятий він лежить.

Лежить, мов жертовна офіра,якій жерців байдужий спірі тільки існування мірався зосередилася в зір.

Та у серпанку гарячковімвін нерухомістю повікзорить на дні минулі зновуаж по грізний двадцятий рік.

Але нема жалю ні суму,що все було, мов не було,і стало тільки змістом думи,лише луною

Встає майбутнє.

І могиливчорашні — це його

Яка ж це муку буть безсилимпід лезом смертного ножа!..