Кохай всупереч долі.
Навіть, якщо він не поруч.
Ранкова кава зігріє твої долоні.
Просто згадай скільки всесвітів
ти створила власноруч?
Скільки сторінок було списано
твоїм болем і плачем?
Невже він тобі справді потрібен?
Може сьогодні втечем?
Як найдалі.
Може час збирати речі?
А квитки купимо вже на вокзалі.
На найближчий потяг,
чиї хвилини будуть
вельми тривалі;
— хвилини, що тобі подарують
зовсім нові вірші,
зовсім інакші.
Мерщій.
А що до кохання...
то його присутність тобі не потрібна.
Твоєму серцю, навіть,
найбільша відстань
— доволі дрібна.