Візія

Все, що має статися, вже сталось.

День тверезий.

Праця з-під ярма.

Чи ж почую, як щодений

Перетне архангельська сурма?

Обагриться небосхил криваво,

Розчахнеться димна

І велике мовчання, як слава,

Людське серце візьме на мечі.

Літаки закрутяться, мов листя,

Башти захитаються й падуть.

Десь зі сходу, з-поза

Білим сонцем стане Страшний Суд.

Він дихне холодне духом

І змете руїни, як сміття.

Ані Божа Мати, ані

Людського не захистять життя.

І душа без стін і без

Встане перед карою

Тільки вітер в Книзі

Перелистуватиме віки.