Все, що має статися, вже сталось.
День тверезий.
Праця з-під ярма.
Чи ж почую, як щодений
Перетне архангельська сурма?
Обагриться небосхил криваво,
Розчахнеться димна
І велике мовчання, як слава,
Людське серце візьме на мечі.
Літаки закрутяться, мов листя,
Башти захитаються й падуть.
Десь зі сходу, з-поза
Білим сонцем стане Страшний Суд.
Він дихне холодне духом
І змете руїни, як сміття.
Ані Божа Мати, ані
Людського не захистять життя.
І душа без стін і без
Встане перед карою
Тільки вітер в Книзі
Перелистуватиме віки.
